пʼятниця, 30 вересня 2016 р.

Стаття "Єдино вірний світогляд" в газеті "Закарпатська правда" 26.04.1963 року

Подолання релігійних вірувань є важливою складовою частиною виховання нової людини, тому що релігія — антинаукова ідеологія, яка гальмує прогрес людства, зава­жає побудові комуністичного суспільства. Програма КПРС підкреслює, що в терпеливому роз'ясненні неспроможності ре­лігійних вірувань слід спира­тися на досягнення сучасної науки, яка все повніше розкри­ває картину світу, посилює владу людини над природою, не залишає місця для фантас­тичних вигадок релігії про над­природні сили.

Основою справді наукового, послідовного і всебічного спро­стування релігійних поглядів на явища світу є марксистська філософія — діалектичний та історичний матеріалізм. Діалек­тичний матеріалізм виник і розвивається на основі узагаль­нення даних науки про природ­ні явища, про суспільство, про людину та її практичну діяль­ність. Ось чому марксистсько-ленінський атеїзм, який грун­тується на діалектичному матеріалізмі, відзначається ці­лісністю поглядів на при­роду і суспільство, на матері­альність світу і його пізнаван­ність. Він уперше висвітлив усі основні питання, зв’язані з походженням і суттю релігій­них вірувань, показав шляхи їх подолання.
Розглянемо деякі з них. Марксизм-ленінізм на основі діалектичного матеріалізму вперше в історії розкрив справжні корені релігії і всебічно пояснив її суть.
Що ж таке релігія? Служи­телі церкви відповідають на це питання дуже просто. Релігія, говорять вони, — це божест­венне одкровення. Вона дана людям від бога і існуватиме доти, поки існують на землі люди. Богослови, служителі ре­лігійних культів твердять, що в людині існує особливе, від народження дане божественне почуття, що віра в єдиного і всемогутнього бога вічно при­таманна людям.
Але ж релігія існувала не завжди. Вона зародилась на певному етапі історичного роз­витку як перекручене, фанта­стичне відображення в свідомо­сті людини навколишніх явищ. Первісна людина з її примітив­ними знаряддями виробництва перебувала в повній залежності від стихійних сил природи. Її закони були для людини незро­зумілими, вражали її уяву. Природа, сповнена таємниць, навівала страх. Не маючи змо­ги пояснити, а тим більше під­порядкувати стихійні сили при­роди своїй владі, первісна лю­дина почала обожествляти їх. Так і зародились перші уявлен­ня про існування невідомих і могутніх сил, під владою яких нібито перебувають люди і всі навколишні предмети.
З поділом людського суспіль­ства на антагоністичні класи релігія дістала для себе новий грунт. Її соціальною опорою стали не тільки залежність лю­дей від стихійних сил природи і суспільного розвитку, але й поневолення одних класів су­спільства іншими, а також злид­ні, безправ'я і темнота трудя­щих мас, зацікавленість екс­плуататорів у релігії як в од­ному з найзручніших засобів гноблення людей праці. Іменем бога панівні класи прикривають наймерзенніші свої злочини: і нелюдську експлуатацію, і ро­зорення трудящих, і система­тичне пограбування колоній, і гонку озброєнь.

Величезне значення для викриття релігійних за­бобонів має вчення марксист­ської філософії про матеріаль­ну єдність світу. Кожна релігія твердить, що світ роздвоєний на два світи — світ матеріаль­ний, природний і світ духовний, надприродний, а в основі всіх явищ, подій лежить особлива надприродна сила — бог. Ця надприродна сила, яка нібито існує поза природою, не лише управляє природою й суспіль­ством, але й була їх творцем.
Відкидаючи ідеалістичні і релігійні вигадки як антинауко­ві і реакційні, діалектичний матеріалізм виходить з того, що в основі навколишнього сві­ту лежить матерія, природа. Вона існує поза нами і неза­лежно від нашої свідомості. Навколишній світ безмежно різ­номанітний, але все, що існує в світі, є виявом єдиного мате­ріального начала, єдиної мате­рії. Все — від величезних мас розплавленої речовини до най­дрібніших молекул, атомів, електронів, від найпростіших бактерій до найвищих рослин, тварин і людини — являє со­бою матерію в різних формах, на різних ступенях її розвитку.
Матеріальними є не лише явища природи, але й явища суспільні, процеси людського мислення. Матерія існує віч­но, вона ніким не створена і не може бути знищена, але кожна окрема її частка з часом змінюється. Ні одна річ, ні одне явище не залишаються незмінними. Відбуваються без­перервні зміна і розвиток мате­рії, перехід її від одного якіс­ного стану в інший.
Однією з найважливіших догм кожної релігії є твердження про подвійність природи лю­дини, тобто вчення про те, нібито людина складається з двох начал: матеріаль­ного і духовного — з тіла і ду­ші. Тіло і душа, вчить церква, знаходяться у ворожих відно­синах. Тіло, мовляв, прагне до задоволення своїх потреб в зем­ному житті, повному гріха і су­єти. А душа нібито зацікавлена лише в житті небесному, де во­на перебуватиме в стані вічно­го блаженства!
Сучасна наука, на протилеж­ність релігії, довела, що ніякої особливої, незалежної від тіла душі не існує. Те, що ми нази­ваємо духовною (психічною) ді­яльністю, — наші думки, по­чуття, бажання, — є не що інше, як функція людського мозку. Мозок — це найважли­віший орган людини і тварин. Без його допомоги ми не може­мо ні рухатись, ні бачити, ні чути, ні розмовляти, ні думати.
Величезний вклад в науку про духовну або психічну ді­яльність людини внесли великі російські вчені Сєченов, Павлов та інші. Вчення Павлова і йо­го учнів про фізіологію вищої нервової діяльності є надійною зброєю в боротьбі проти най­різноманітніших антинаукових поглядів про нематеріальну суть психіки, про безсмертя ду­ші, про загробне життя.
Релігійно-ідеалістичний світо­гляд заперечує також можли­вість достовірного пізнання сві­ту і законів його розвитку, а отже, і можливість для людини керувати розвитком природи, суспільства. Кожна релігія по­будована на уявленні про те, що природа і людина підпоряд­ковані волі бога, а путі господ­ні непізнаванні. Цим самим ре­лігія переконує людей в тому, що вони не можуть пізнати навколишній світ, що боротьба людини за оволодіння силами природи, за перебудову світу — зовсім непотрібна і безна­дійна справа. Крім того, кожна релігія визнає чудеса. Вона вчить людину сліпо вірити, а не вивчати, не досліджувати. Діалектичний матеріалізм, всі науки про природу і суспіль­ство, навпаки, нещадно викри­вають ці шкідливі погляди ре­лігії, протиставляють їм справ­ді науковий світогляд.

Могутність людського розуму безмежна: він спроможний пізнати найбільші таємниці природи. Людина все глибше вивчає і пізнає приро­ду, і немає меж цьому пізнан­ню. Неможливо перерахувати все те, що дала людині наука. Люди не лише вивчили земну кулю, але й навчились вимірю­вати віддаль до інших планет, вивчати їх поверхню, виміряти їх температуру. Людина відкри­ла закони життя рослин і тва­рин і навчилася управляти ни­ми. Наука відкрила енергію атомного ядра, поставивши її на службу людині. Радянська наука і техніка досягли воісти­ну тріумфальних перемог, які вплинули на долю людства.
На протилежність релігії на­укове пізнання відкриває вели­кі можливості розумного і без­межного панування над стихій­ними силами природи. І це зо­бов’язує нас вести рішучу, не­примиренну боротьбу з релігій­ним марновірством, чужим на­шому суспільству. Важливим засобом подолання релігійних забобонів є формування науко­вого світогляду у всіх членів суспільства. Саме тому партія й ставить завдання виховати все населення в дусі наукового комунізму з тим, щоб трудівни­ки радянського суспільства сві­домо будували своє життя.
А. Сапсай, доцент Ужгородського держуніверситету, кандидат філософських наук.

Немає коментарів:

Дописати коментар