неділя, 11 вересня 2016 р.

Стаття "Як виник світ?" в газеті "Закарпатська правда" 26.04.1963 року

У Держполітвидаві (Москва) вийшла цікава кни­га-довідник «Відповіді віруючим». Добір запитань, відповіді на яких становлять зміст книги, зроблений на основі вивчення численних записок, поданих лек­торам, котрі проводили антирелігійні бесіди і ве­чори в різних областях країни. Відповіді написані просто і популярно, тому їх можна рекомендувати для читання самим віруючим.
Пропонуємо читачам уривок з цієї книги — одне з багатьох запитань і відповідь на нього.

Запитання. Якщо світ не створений богом, то як він виник? Чи існуватиме світ віч­но чи загине з часом?
Відповідь. Ми всі звикли до того, що оточуючі нас різні предмети не вічні.
Погляньте хоч би на той же стіл у вашій кімнаті. Був час, коли його не існувало, як і самої квартири, і буднику, в якій вона знаходиться, та й інших будинків, і всього міста.
Навколо нас немає нічого вічного. Рано чи пізно псу­ються меблі, тьмяніють і б’ють­ся дзеркала, виходять з ладу радіоприймачі, руйнуються бу­дівлі, зтлівають книги.
І не тільки речі, створені руками людини, мають поча­ток і кінець. Не вічні росли­ни і тварини, руйнуються го­ри, з’являються і зникають ріки, змінюється клімат...
Але коли це так, коли все має початок і кінець, чи не природно припустити, що по­винна мати початок і кінець і сукупність усіх речей, всіх тіл, разом взятих, — увесь Всесвіт?
Проте подумаймо, що це мо­же означати. Коли допустити, що у Всесвіту був початок, значить, до йо­го виникнення взагалі нічого не було. Адже Всесвіт — це весь світ, це все, що нас ото­чує. Але тоді виходить, що Всесвіт виник з нічого.. Як же це могло ста­тися? Біблія — «священна» книга християн та іудеїв — дає на це таку відповідь: Світ створений богом. В першому члені символу віри говориться про те, що кожний христия­нин повинен вірити в єдиного бога, який створив небо і зем­лю...
У Біблії — в різних розді­лах Нового завіту, в євангелі­ях і Апокаліпсисі — опису­ється така картина майбутньої загибелі світу і наступного потім «страшного суду»: «Сон­це померкне, і Місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба». Подібно зображений «кі­нець світу» і в Корані —«свя­щенній» книзі мусульман: «Сонце обів'ється мороком, зір­ки померкнуть, гори з місць зрушаться, і небо, як покров, зніметься».
У майбутній «кінець світу» і «страшний суд» вірять і бага­то сектантів.
А що говорить нам наука?
Ще в глибокій давнині, близько 2500 років тому, зна­менитий грецький філософ Ге­ракліт Ефеський писав: «Світ, єдиний з усього, не створений ніким з богів і ніким з людей, а був, є і буде вічно живим вогнем, який закономірно спа­лахує і закономірно згасає».
Інший старогрецький філо­соф — Демокріт говорив: «Ні­що не виникає з нічого і ніщо не переходить в ніщо».
Світ, що оточує людину, ду­же різноманітний: тут твари­ни і рослини, речовини тверді, рідкі і газоподібні, тіла великі (аж до гігантських зірок) і ма­ленькі (аж до незвичайно ма­лих часток, з яких склада­ється атом), явища видимі і такі, які не озброєна спеціаль­ними приладами людина вия­вити не може (наприклад, рент­генівські промені, радіохвилі, космічне випромінювання). Всю сукупність цих речей і явищ наука називає матерією, а са­мі тіла, речовини, випроміню­вання, електромагнітні хвилі і т. д. є лише окремі її стани, прояви.
Ці стани матерії безмежно різноманітні, ніколи не залиша­ються незмінними, переходять один у другий.
Ось чому, вивчаючи яку-не­будь річ, ми ніколи не дійде­мо до її початку, тобто до то­го моменту, коли вона виникає з нічого, так само, як не дій­демо і до її кінця, коли вона могла б перетворитися в ніщо, бо матерія, з якої вона скла­дається, існувала завжди і ли­ше змінює свої форми.
Ці ідеї дістали природничо-наукове обгрунтування ще в се­редині XVIII століття. Вели­кий російський вчений М. В. Ломоносов відкрив один з най­більших законів природи — закон збереження матерії і ру­ху. Згідно з цим законом мате­рія та її рух ніколи не зни­кають безслідно і не можуть виникнути з нічого.
Сучасна наука, вивчаючи космічні туманності і надра зірок, складні хімічні перетво­рення і світ атома, нагромади­ла велику кількість даних про властивості матерії в найрізно­манітніших її станах. Ведуть­ся дослідження електричних і магнітних явищ, сил тяжіння і космічних променів. Проте ніхто і ніколи не спостерігав утворення матерії з нічого або її безслідного зникнення. Го­ворити про створення матерії з нічого, як і про її знищен­ня, — значить заперечувати всю науку про природу.
Всі дані науки свідчать на користь закону збереження ма­терії і руху, який діє в будь-яких умовах, при будь-яких станах матерії. А це значить, що Всесвіт існує вічно. Він не мав початку і не може ма­ти кінця.
Таким чином, на запитання про те, чи був початок і чи буде кінець всього світу, мож­на відповісти тільки негативно.
Чому ж всі релігії вперто відстоюють твердження про по­чаток і кінець світу?
Тому що визнати акт ство­рення світу — значить визна­ти його творця — бога. А це — основа основ усіх релігій.
Твердячи ж про неминучість кінця світу, за яким настане життя вічне, церква мовби ви­правдує своє існування. Адже вона внушає віруючим, що во­ни повинні дбати лише про врятування душі заради за­гробного щастя, і тим самим робить людей безвольними у їх боротьбі за краще майбутнє на землі.
Проте твердження захисників релігії про майбутню загибель Всесвіту — це не більше, як наївна казка, розрахована на введення в оману віруючих.
Всесвіт вічний!
Інша справа, коли мова йде про якусь його частину — про нашу Землю і навіть про всю нашу сонячну систему. Всесвіт вічний, але окремі не­бесні тіла та їх системи зако­номірно виникають у ході при­родного розвитку матерії. Не­має ніяких сумнівів у тому, що був час, коли не існувало ні Землі, ні інших планет соняч­ної системи, ні Сонця.
Сонце, Земля та інші пла­нети утворилися природним шляхом, за законами природи. За сучасними науковими дани­ми, вік Землі і планет соняч­ної системи становить кілька мільярдів років. Формування їх тривало багато сотень міль­йонів років.
Якщо Земля не вічна, чи не може вона загинути? Чи не загрожує нам космічна ката­строфа?
Прагнучи утримувати вірую­чих в «страху божому», релі­гія малює їм фантастичні кар­тини загибелі Землі. І, мабуть, найстрахітливішою була погро­за,  що настане такий момент, коли погасне Сонце і настане вічна ніч.
Дійсно, доля нашої планети багато в чому залежить від сонячного світла і тепла. Со­нячні промені необхідні для життя на Землі: майже всі види енергії, якими користу­ється людина, являють собою перетворену енергію Сонця. Але що говорить сучасна нау­ка про небезпеку виснаження енергії Сонця? Розрахунки вчених показують, що ще про­тягом багатьох мільярдів ро­ків Сонце посилатиме нам цілком достатню кількість світ­ла і тепла.
Дані сучасної науки свід­чать, що нашій планеті не за­грожують і інші космічні ката­строфи.

А якщо коли-небудь, в дуже віддалену епоху, небезпека все-таки виникне, майбутнє кому­ністичне суспільство матиме на­стільки потужну енергетику, настільки глибокі пізнання нав­колишнього світу, що, безумов­но, зуміє знайти вихід, збе­регти життя, цивілізацію. Як­що потрібно буде, люди запа­лять у себе на Землі штучні сонця, а в разі необхідності вживуть і інших заходів, аж до освоєння інших небесних тіл.

Немає коментарів:

Дописати коментар