середа, 23 березня 2016 р.

Стаття "Проти пережитків чаклунства" в газеті "Трибуна Трудящих" 27.10.1964 року

Недавно у Владимирі комісія лікарів і представників громад­ськості побувала в сім'ях, де не­давно хрестили немовлят, про­вела обслідування церковних ку­пелей і води в них, хрестів та інших предметів релігійного культу. Встановлено, що біль­шість цих дітей страждає від простудних і кишкових захворю­вань, у деяких—гноячки на шкі­рі, грип. У воді і на церковному посуді виявлено силу-силенну хвороботворних мікробів — ста­філококів і кишкових паличок. До того ж з'ясувалося, що один священик був хворий на грип, а другий—на відкриту форму ту­беркульозу. А тимчасом при хре­щенні немовлят кожен з них, згідно з церковним ритуалом, дув дітям в обличчя, на воду і масло, поширюючи інфекцію.

Дрімучим неуцтвом і мрако­біссям віє в наші дні від цього релігійного обряду. На жаль, деякі батьки, не задумуючись, наражають на небезпеку здоро­в'я і навіть життя своїх дітей, йдуть на поводі у релігійних фа­натиків.
В обряді хрещення не важко виявити багато пережитків ста­родавніх чаклунських вірувань. У ті давні часи люди думали, що злі духи бояться води і ди­хання (їм приписувались над­природні властивості). Релігія, духовенство використали ці за­бобони, підвели під них, так би мовити, «ідейну» основу. Вони почали вчити: людина від на­родження гріховна і тому прире­чена на страждання. Це — кара за «первородний гріх» Адама і Єви, який нібито передається у спадщину. Позбутись цього грі­ха і страждань можна нібито водним хрещенням.
Те саме приблизно сталося і з обрядом вінчання. Колись лю­ди, будучи неспроможними збаг­нути причини дітородіння, про­сили «добрих духів» сприяти на­родженню дітей, а «злих духів» старались відігнати від молодо­го і молодої шумом, вогнем, ди­мом, водою. Християнська церк­ва дещо видозмінила цей старо­давній обряд: при вінчанні поча­ли запалювати свічки, обкурюва­ти молодих димом ладану, спі­вати і читати молитви і т. д. Він­чання в руках церкви стало засо­бом закабалення жінок, прини­ження їх людської гідності. Під час вінчання їх повчають: «Жін­ка хай боїться чоловіка свого» і т. д.
Від язичеських замовлень і за­клинань беруть свій початок і ба­гато інших церковних і побуто­вих обрядів: поклоніння іконам, запалювання свічок і лампад, причащання, поховальний обряд тощо. Виникли вони в ті далекі часи, коли багато явищ природи були для людей загадковими і страшними. Безсилі пояснити їх, люди вдавались до заклять і за­мовлянь, гадаючи, що вони ма­ють чаклунську силу впливу.
Багато обрядів церква широко використовує для проповіді чу­жих трудящим реакційних ідей покори перед нещастям, злидня­ми і горем: «уповайте на волю бо­жу»; віри в загробне райське життя: «на тім світі бог нагоро­дить за земні страждання» тощо.
Зміна соціальних і культурних умов життя в нашій країні при­вела до відмирання багатьох ре­лігійних обрядів і забобонів. Не вдаючись до чаклунських за­клинань, радянські люди ство­рюють могутні гідроелектростан­ції, нові машини, чудові штучні супутники Землі, космічні раке­ти, кораблі та інші багатства Батьківщини. Колгоспники не окропляють «святою» водою по­сівне насіння, мінеральні добри­ва, отрутохімікати, нові тракто­ри і комбайни, не служать мо­лебнів, щоб був урожай. Всі ро­зуміють, що всьому голова — праця, наука, технічний прогрес. При народній власті і керівни­цтві партії комуністів радянські люди без допомоги релігії роб­лять такі чудеса, що їм дивує­ться світ.
В країнах капіталу і зараз здійснюються публічні релігійні церемонії — молебства: освячу­ються при спуску на воду кораб­лі, нові доменні печі і будівлі кропляться «святою» водою ав­томобілі нових марок; ім'ям бо­жим благословляються військові судна, літаки й гармати, що сі­ють смерть і руйнування. У США, наприклад, навіть для кос­мічних польотів знайдений небесний покровитель — «святий Христофор».
Буржуазній державі вигідно підтримувати і навіть насаджу­вати релігійні вірування: зовніш­ньою, показною пишністю цер­ковних і побутових обрядів при­криваються її класові цілі — всі­ляко принижувати людей праці, тримати їх в страху і покорі.
В Радянській країні старим, замшілим релігійним обрядам протиставляються нові радянські громадські звичаї, традиції і свя­та, які нині складаються. День народження дітей відзначають, наприклад, садінням дерева. Влаштовують «дні повноліття», «дні одруження», «дні пам'яті героїв» і т. д. Свята праці, пісні, врожаю, російської зими, карна­вали, факельні походи — скіль­ки їх, веселих, барвистих, ціка­вих, романтичних — проводиться в усіх куточках країни!
Нові звичаї, традиції і свята треба всіляко підтримувати і впроваджувати. Тоді зникнуть і залишки чаклунських релігійних вірувань.


В. ШИШАКОВ, кандидат педагогічних наук.

Немає коментарів:

Дописати коментар