неділя, 2 серпня 2015 р.

Уривок з книги Тесленко І.Ф., Коваленко В.Г., Касьяненко М.Д. "Комуністичне виховання учнів на уроках математики" (1983)

Вчителі математики в процесі атеїстичного виховання, крім індивідуальної та колективної роботи з учнями, по­винні використовувати виховні можливості змісту матема­тичного матеріалу, а також історичних матеріалів, розгляд яких пов'язаний з темою уроку і розкриває реакційну суть релігії. Потрібно уникати штучного прив'язування атеїстич­ної проблематики до теми уроку. Буває так, що один яск­равий факт, наведений вчасно в зв'язку із змістом матеріа­лу, дає більший ефект, ніж поверхові розповіді вчителя про шкідливість релігії.
Форми і напрями атеїстичної роботи в школі різнома­нітні: короткі повідомлення на уроках у процесі вивчення матеріалу, індивідуальні бесіди, доповіді учнів на засідан­ні математичного гуртка, атеїстичні математичні вечори, диспути та обговорення атеїстичної літератури, інформації в математичній газеті, демонстрування кінофільмів на ате­їстичну тематику, екскурсії в музеї тощо.

Атеїстичне виховання на уроках математики передбачає тлумачення основних понять і теорій в світлі діалектико-матеріалістичного вчення і комуністичної моралі, у напря­мі боротьби з ідеалізмом і формалізмом. Атеїстичне вихо­вання має бути спрямоване на те, щоб навчити учнів використовувати математичні теорії для спростування релі­гійних забобонів, розуміти математичні абстракції як ві­дображення властивостей реально існуючих об'єктів. Учи­тель повинен навчити учнів використовувати математику для розкриття суперечностей у релігійних легендах, наду­маності церковних забобонів та числової містики, розпові­дати про випадки розкриття наукою закономірностей при­роди, які пов'язувались раніше з числовою містикою. У позакласній роботі можна використати спростування теоло­гічних конструкцій окремих учених-математиків, які нама­галися «довести» існування бога. Під час вивчення відпо­відних тем учитель повинен розповісти про дії служителів різних релігій, які гальмували введення в науку звичайних дробів, від'ємних, ірраціональних і комплексних чисел, про переслідування вчених-математиків з боку церкви. Слід ознайомлювати учнів із сучасним станом боротьби між наукою і релігією і розповідати про місце математики в цій боротьбі. Під час вивчення теми «Десятковий дріб» у IV класі можна розповісти учням, що до кінця XVI ст. зде­більшого користувалися шістдесятковими дробами, запо­зиченими у вавілонян. Але ще на початку XV ст. самар­кандський математик Джемшід аль-Каші систематично ко­ристувався десятковими дробами. Своє вчення аль-Каші виклав у праці «Ключ до арифметики», яку написав у 1427 р. Але мусульманське духовенство нетерпимо стави­лось до розвитку науки і математики зокрема. Аль-Каші довелося рятуватися від переслідувань мусульманського духовенства.
В Європі створення теорії десяткових дробів приписують бельгійському вченому С. Стівену, який у 1585 р. опублі­кував твір «Про десяткову лічбу». Він теж зазнавав утис­ків духовенства. Як бачимо, церковники жорстоко приду­шували вияви наукової творчості, якщо її не можна було використати в інтересах релігії.
Вчитель математики повинен розкривати учням причини виникнення числової містики, забобонів, пов'язаних з не­спроможністю людини науково пояснити різні явища навко­лишньої дійсності, з'ясувати матеріальну суть тих явищ, фактів і закономірностей, які використовуються служите­лями релігійних культів для доказу існування бога і над­природних сил, аналізувати приклади боротьби вчених-ате­їстів з релігійними догмами в різні часи.
Спинимось коротко на атеїстичній роботі в процесі роз­ширення поняття про число. Немає такої релігії, яка б не приписувала числу «божественного» походження і не боро­лася з ученими, які вводили в науку нові числа — від'ємні, ірраціональні, комплексні.
Ще в III ст. до н. е. грецький математик Діофант, ви­конуючи деякі перетворення, фактично користувався пра­вилом множення від'ємних чисел, але під час розв'язуван­ня рівнянь від'ємний корінь відкидав як «недоступний». Індійські математики, починаючи з Брамагупти (VII ст. н. е.), систематично користувалися від'ємними числами, даючи їм наочне тлумачення: додатні числа — прибуток, від'ємні числа — борг. Але лише завдяки науковим працям Р. Декарта від'ємні числа стали застосовуватися нарівні з додатними. Таке визнання від'ємних чисел відбулося б набагато раніше, але проти введення від'ємних чисел ви­ступали служителі церкви.
Розглядаючи в VII класі поняття арифметичного коре­ня, учні дізнаються, що √2 — ірраціональне число. Можна повідомити учнів при цьому, що про √2 знав ще Арістотель. У його працях знаходять строге доведення ірраціонально­сті √2 без посилання на інші джерела. Діяльність ученого, праці якого протягом багатьох століть були джерелом тео­ретичної думки і наукових знань, енциклопедією античної мудрості, викликала ненависть священнослужителів. Вони добилися вигнання Арістотеля з Афін, він був вимушений тікати на острів Евбею, де і помер у вигнанні.
У IX класі під час вивчення дійсних чисел треба роз­повісти учням, як довго в історії людства йшла боротьба за те, щоб ірраціональні числа набули прав «громадян­ства».
На уроках математики потрібно розкривати хибність числової містики і марновірств. Це можна робити у про­цесі вивчення натуральних чисел у IV—V класах. Багато цікавого матеріалу для таких бесід учитель знайде у книжці.
Під час вивчення теореми Піфагора вчитель може роз­повісти учням про школи піфагорійців, про їх внесок у нау­ку, а також містичні погляди на числа, на будову все­світу.
Треба по можливості розкривати учням антинауковий характер релігійних поглядів на математику, показувати, яку жорстоку боротьбу вела церква проти науки взагалі і проти математиків зокрема, на конкретних фактах дово­дити, що всяка релігія спирається не на наукові основи, а на віру в чудеса.
У десятому класі під час вивчення многогранників мож­на розповісти учням про те, що додекаедр, на думку де­яких стародавніх учених, був моделлю світу. На уроці алгебри і елементарних функцій можна розповісти про те, що навіть такий видатний математик, як Г. Ф. Лейбніц, ідеалістично сприймав уявні числа. Він вважав, що «уявні числа — це чудесне переконання божого духа, це пород­ження світу ідей».

Перемога пролетаріату в нашій країні, світоглядом якого є діалектичний матеріалізм, відокремлення церкви від держави і школи від церкви створили всі умови для широкого, масового розвитку атеїзму. Але залишки релігії ще живуть, отже, з ними слід вести систематичну і напо­легливу боротьбу.

Немає коментарів:

Дописати коментар