субота, 1 лютого 2014 р.

Стаття "Наукова безпідставність антропології православ'я" в журналі «Людина і світ» № 2 1988 року




Прихильники Руської православ­ної церкви вважають, що бог створив людину «досконалою душею й тілом» [1] і сталося це 5508 року до нашої ери.
Розвінчання богословського міфа йде в основному в чотирьох напрямах: до­водиться наукова неспроможність твер­джень церковників про час виникнен­ня людини на Землі; про душу, яка буцімто є центром і знаряддям психічної діяльності; про надприродне творіння людини; про її незмінюваність у часі. На відміну од релігії наука дає матеріаліс­тичне пояснення всіх цих питань.

Ще за давньої давнини люди помічали в себе спільні з тваринами (особливо з мавпами) риси. Це наводило на думку про спорідненість людини з тваринним світом. Набираючи часом химерних форм, ця правильна в принципі ідея в ході історії розвивалась і уточнювалась ученими.
Ставши панівною релігією на Русі, християнство придушувало будь-яку жи­ву думку про походження людини, рас, націй, забороняло наукові дослідження. Погляди, що суперечили Біблії, Руська православна церква оголошувала єретич­ними, а мавп — нащадками людей, які «за гріхи» деградували більше від дикунів.
Та попри всі заборони наукові до­слідження тривали (хоч тільки в XVI столітті вчені насмілились заявити, що у чоловіка стільки ж ребер, як і в жінки). Порівняльно-морфологічний [2] аналіз люди­ни й тварин, вивчення будови тіла, моз­ку, складу крові диктувало висновок: людина й мавпа мають спільних пред­ків — викопних мавп.
Проте до середини XIX століття достатніх даних на доказ тваринного походження людини ще не було. І тільки 1871 року Чарлз Дарвін у своїй праці «Походження людини і статевий добір» усебічно обгрунтував цей висновок.
Богослови відкинули його як неуз­годжуваний з Біблією, але незабаром переконались, що прості посилання на «святе письмо» вже «не спрацьовують», а наукова теорія завойовує дедалі більше прихильників. Тому з 80-х років XIX століття теологи стали шукати «науко­вих» доказів на захист біблійного міфа про походження людини.
Основним їхнім аргументом проти Дарвіна був такий: якби людина походила від мавпи, то існували б перехідні форми мавполюдей, викопні рештки яких стали б речовими доказами правоти вченого. Оскільки ж наука тоді їх ще не мала, теологи твердили, що Дарвін не має рації.
Та незабаром саме життя спростувало цей аргумент. Археологія й антропологія збагатили науку цілою низкою блискучих відкриттів. На острові Ява у 1891—93 ро­ках було знайдено кісткові рештки пітекантропів — найдревніших викопних людей, що жили на землі приблизно 500 тисяч років тому. 1927 року в Китаї виявили останки більш розвиненої викоп­ної людини — синантропа; час його існу­вання — близько 400 тисяч років тому. 1856 року в Німеччині було знайдено скелетні залишки неандертальців, дав­ність яких — 200—35 тисяч років. Це були попередники викопних пізньопа­леолітичних людей сучасного виду — кроманьйонців, найдавніші рештки яких датуються 40 тисячами років.
Останнім часом теорія Дарвіна під­тверджується новими відкриттями: у Східній Африці знайдено рештки наших прапращурів, вік яких — 4—5 мільйонів років; у Північній Кенії виявлено залишки істоти, що жила (за попередніми даними) 8 мільйонів років тому і була проміжною ланкою між мавпою і людиною.
Про тваринне походження людини свідчать: палеоантропологічний [3] аналіз кісткових останків предків людини; ембрі­ональний етап та онтогенез [4] у цілому, що начеб повторюють філогенез [5] людини від далеких тваринних предків до найближ­чих — мавп; фізико-хімічний аналіз тіла, його будова, функції органів, хвороби людини, подібні до хвороб людиноподіб­них мавп; понад сто рудиментарних [6] органів, успадкованих від тварин; 623 спільні для людини і орангутанга ознаки.
Вагомий внесок у створення наукової теорії антропосоціогенезу [7] зробив Ф. Ен­гельс. У роботі «Роль праці в процесі перетворення мавпи в людину» він показав, що перехід від мавпи до людини тривав довго; впродовж цього тривалого процесу складалась сучасна фізична бу­дова людського тіла, формувались сус­пільні відносини, свідомість і мова. Вирішальне значення при цьому мала праця [8].
Наукове розвінчання богословського міфа примушує церковників замовчувати біблійну концепцію щодо часу появи людини на землі. Більше того, тепер вони визнають: «Як би то не було, очевидно одне: біблійний текст не може правити за джерело при визначенні древності людського роду».
Поступаючись у питанні про час появи людини на землі, богослови, проте, й нині нерідко повторюють біблійний міф про її божественне творення. Так, у «Журнале Московской патриархии» (1972 р., № 1, с. 33—39; № 3, с. 33—40) без будь-яких застережень передруковано статтю Васи­лія Великого, де повторюється біблійний міф про створення людини богом; А. Ко­новалов у кандидатському творі (1981 р.) пише: «Богові було угодно започаткувати весь рід людський від однієї людини».
Разом з тим, зауважує Л. Харахоркін у журналі «Наука и религия» (1959, № 3, с. 19), «серед... богословських праць... немає, мабуть, жодної, де не було б спро­би висміяти тезу про походження людини від мавпи».
Та в міру поширення наукових знань люди дедалі більше довіряють їм. Тому в богослов'ї, крім традиційного тлумачен­ня питання про походження людини, з'явилось і модернізоване. Особливо ви­разно виявляє воно себе, коли йдеться про формування тіла Адама.
Дореволюційні богослови категорично заперечували ідею існування преадамітів [9] (або коадамітів); сучасні ж визнають, що людина має тваринних предків. В їхньому середовищі буцімто й народився Адам, який перетворився на людину після того, як бог вдихнув йому душу. А «Журнал Московской патриархии» (1972, № 2, с. 67) визнав, що «у всіх людей природне походження однакове». Тобто богослови зробили істотний відступ від біблійного міфа про творення людини (тіла). Ще рішучіше відступили вони від Біблії у питанні про походження людських рас.
Як відомо, у наш час «теорія» вищості одних рас над іншими зазнала остаточно­го краху. «Видатне завоювання соціаліз­му — розв'язання національного питання. Перемога Жовтня назавжди покінчила з національним гнітом і нерівноправністю націй і народностей, — записано в новій редакції Програми КПРС. — ...Відійшла в минуле національна ворожнеча, нормою життя стали братерська дружба, тісне співробітництво і взаємодопомога всіх народів СРСР» [10]. Конституція СРСР відкидає політику релігійної конфронтації: «Розпалювання ворожнечі і ненависті у зв'язку з релігійними віруваннями забороняється» (ст. 52).
За цих умов проповідь винятковості православних (так само як і інших) народів стала неможливою. Ось чому церковники мовчать про колишню зневагу Руської православної церкви до «іновір­ців».
Замовчують вони й ті місця Біблії, де пояснюється виникнення різних мов: у такий спосіб було покарано людей за зухвалу спробу побудувати Вавілонську вежу, щоб зазирнути в мешкання бога [11].
Та замовчувати расові відмінності бо­гослови все-таки не можуть. Адже оче­видно, що від чорношкірих батьків на­роджуються чорношкірі діти. Який же був Адам? Чорний чи білий?
Так саме життя поставило церковників перед необхідністю вибрати концепцію полігенізму [12] чи моногенізму [13]. Оголосити себе прихильниками моногенізму вони не можуть, бо цим дискредитували б себе в очах «кольорових» народів. Не можуть і визнати теорію полігенізму, бо це означало б відмовитись від ідеї творення прабатьків людини богом. Отож вони й вибрали «проміжний варіант»: нащадки однієї подружньої пари, проживаючи до­вго у різних кліматичних умовах, змінили колір шкіри й набули інших расових відмінностей.
Антинауковість цієї позиції полягає в тому, що вона виводить увесь рід людський від однієї подружньої пари і, визнавши існування рас результатом
 Фронтиспис Біблії

(Москва, 1663 р.).

еволюції, саму еволюцію розуміє по­верхово. Адже головне у становленні й розвиткові людини - перетворення всього організму (а не виникнення расо­вих відмінностей і різного кольору шкіри) і особливо розвиток мозку й психічних здібностей під впливом трудової діяльнос­ті. Та про це богослови не говорять нічого.
Визнавши по суті банкрутство бого­слов'я в питанні про тіло Адама, церков­ники й досі твердять про творення богом безсмертної душі. Їхні намагання зберег­ти «неушкодженою» ідею душі зрозуміла; вона є основоположною в християнстві; без її визнання християнство існувати не може. За даними радянських дослідників, віруючі надають їй такого ж фундамен­тального значення, як і ідеї бога; з роз­вінчанням цих ідей знищується й одне з головних положень християнства — міф про воздаяння в «іншому» світі».
І. М. Сєченов, І. П. Павлов та їх послідовники спростували релігійну ідею душі. Головні їхні аргументи були такі: по-перше, психічні явища не виникають самі собою, поза матеріальними об'єкта­ми; по-друге, суб'єктивний світ людини формується в результаті аналізу й синте­зу в її мозкові подразнень, що надходять від зовнішніх об'єктів і внутрішніх орга­нів. Усі ці процеси цілком матеріальні.

Сухих Олексій, кандидат філософських наук, доцент, м. КОМУНАРСЬК Ворошиловградської області.

ПРИМІТКИ
1. Рідкісним винятком є думка дореволюційного професора-протоієрея П. Я. Свєтлова про те, що духовна і тілесна досконалість перших людей не була закінченою (Светлов П. Я. Христианское веро­учение в апологетическом изложении, т. 2. Киев, 1912, с.102).
2. Морфологія — наука про закономірності будо­ви й процесів формоутворення тваринних і рослин­них організмів у їх індивідуальному та історичному розвитку.
3. Палеоантропологія - наука, що вивчає викоп­ні рештки людини, її походження і розселення.
4. Онтогенез — індивідуальний розвиток будь-якого організму від моменту зародження до смерті.
5. Філогенез — історичний розвиток як окремих видів і систематичних груп організмів, так і орга­нічного світу в цілому.
6. Рудиментарний - недорозвинений, зникаю­чий, залишковий.
7. Антропосоціогенез — соціальні умови поход­ження людини.
8.       Про інші фактори становлення людини див.: «Наука и религия», 1982, № 1, с. 3—4; 1983, № 1, с. 22; 1984, № 9, с. 24—33; «Філософська думка», 1983, № 4, с. 103—107.
9.       Преадаміти — попередники Адама.
10.     Матеріали XXVII з'їзду КПРС. М., 1986, с. 149.
11.     У «Богословских трудах» (1961, т. 2, с. 214) визнається, що «змішування мов» могло являти собою тривалий процес, який проходив під впливом природних причин. Як бачимо, відмова від духу й букви Біблії очевидна, хоч, як і раніше, наукове пояснення походження національних мов заперечується.
12. Полігенізм — реакційна антинаукова теорія походження людських рас від різних видів і родів мавп у різних місцях землі незалежно одна від одної. Використовується ідеологами імперіалізму для обгрунтування расизму.
13. Моногенізм — система поглядів, за якою всі сучасні раси мають спільне походження і є під­розділами одного виду — сучасної людини.

Немає коментарів:

Дописати коментар