Стаття "Розвиток масового атеїзму в соціалістичному суспільстві" в журналі «Людина і світ» № 3 1980 року

Радянський Союз є першою в світі країною масового атеїз­му. Відхід від релігії в нашій країні почав­ся ще в дожовтневий період. Безпосередня участь у революційній боротьбі і прилучен­ня до наукового соціалізму найбільш сві­домої частини робітників і селян відкри­вали їм очі на реакційну сутність релігії. Однак основна маса населення, пригнічена жорстокою експлуатацією, безправністю і темнотою, позбавлена доступу до знань і культури, не мала змоги збагнути шкідли­вість релігії. «Такої дикої країни, в якій маси народу настільки були б пограбовані в розумінні освіти, світла і знання, — пи­сав В. І. Ленін, — такої країни в Європі не лишилося ні одної, крім Росії» (В. І. Ленін. Повне зібр. тв., т. 23, с. 123).

Розрив з релігією та церквою став наби­рати масового характеру лише з перемо­гою Великого Жовтня. Жовтнева революція пробудила до активної перетворюючої ді­яльності мільйони трудящих. У ході цієї боротьби, в міру успіхів у будівництві но­вого суспільного порядку зникала й потре­ба звертатись до ідеї бога.

Процес подолання релігії в нашій краї­ні нерозривно зв'язаний з революційним перетворенням суспільства, з успіхами бу­дівництва соціалізму і комунізму, з досяг­неннями в економічному і культурному розвитку, з ідейно-політичною роботою партії. В результаті перемоги соціалізму, повної ліквідації експлуататорських класів були підірвані соціальні й ліквідовані кла­сові корені релігії.

Соціалістичний характер виробництва зробив радянських людей господарями ста­новища, які усвідомлюють свою значи­мість, проявляють високу трудову і полі­тичну активність.

Розуміння зв'язку праці кожного із за­гальнонародною справою підносить труд до ефективного засобу ідейно-політичного, мо­рального й атеїстичного виховання.

Утвердження нових соціалістичних від­носин в усіх сферах суспільного життя, ліквідація класового і національного гноб­лення, безправності й злиднів, подолання неписьменності населення, зростання полі­тичної свідомості і культури трудящих - такі об'єктивні фактори, які перш за все зумовили масовий розрив з релігією.

У становленні масового атеїзму в радян­ському суспільстві можна виділити ряд етапів.

Перший етап — від перемоги Жовтне­вої революції й до середини 20-х років. Жовтнева революція скинула пануванні поміщиків і капіталістів, державну владу почали здійснювати самі трудящі, селяни одержали у безплатне користування зем­лю, була націоналізована промисловість, усунена система національного гноблення та нерівності народів, ліквідовані станові та класові привілеї експлуататорів. У ре­зультаті відокремлення церкви від держа­ви і школи від церкви остання втратила колишню економічну міць і духовний вплив. Усе це справило величезний вплив на психологію і свідомість трудящих, ма­ло вирішальне значення у масовому роз­риві з релігією. Байдужість до церкви по­силювалась також внаслідок ворожої ді­яльності багатьох церковнослужителів, які показали себе відвертими ворогами народ­ної влади в роки революції, громадянської війни і соціалістичного будівництва. Тим часом антирелігійний рух, який почався ще в перші роки Радянської влади, мав в основному стихійний характер. Це був пе­ріод, коли перед революцією в усій гостро­ті постало питання: хто кого. Всі сили партія змушена була зосередити на боротьбі з внутрішньою і зовнішньою контрреволюцією.

З другої половини 20-х років почався другий етап розвитку масового атеїзму. На цьому етапі антирелігійний рух став дедалі організованішим і цілеспрямованішим. Ве­лику роль тут відіграла газета «Безбож­ник». Вона стала організаційним центром створення «Спілки войовничих безбожни­ків», яка вела велику пропагандистську і науково-атеїстичну роботу. Активну участь в антирелігійній пропаганді брали відомі діячі Комуністичної партії — Н. К. Круп­ська, І. І. Скворцов-Степанов, Ом. Ярос­лавський, П. А. Красиков, А. В. Луначар­ський; видатні радянські письменники і поети — М. Горький, Д. Бєдний, В. Мая­ковський, О. Серафимович: вчені — К. А. Тімірязєв, І. П. Павлов, С. І. Вавілов та інші.

Войовнича атеїстична робота великою мірою сприяла масовому відходу від релі­гії Але вирішальну роль і на цьому етапі відіграли успіхи у будівництві соціалізму. В результаті індустріалізації країни, ко­лективізації сільського господарства і куль­турної революції відбулись докорінні змі­ни в умовах життя людей, в їх побуті й свідомості.

Велика Вітчизняна війна дещо стримала розвиток масового атеїзму. З її початком припинилась діяльність СВБ, усі сили бу­ли мобілізовані на боротьбу з фашистською небезпекою. Тяжкі жертви й знегоди спри­яли пожвавленню релігійності серед час­тини радянських людей, які не мали ще твердих атеїстичних переконань. Далася взнаки й активізація діяльності релігійних організацій у країні, які скористалися не­визначеністю людської долі для посилення свого впливу.

Переможне завершення війни й успішна відбудова народного господарства дали змо­гу радянському народові вийти на нові іс­торичні рубежі. Важливою віхою в історії вашої країни був XXII з'їзд КПРС, який прийняв нову Програму. З'їзд відіграв ве­лике значення у піднесенні всієї ідеологіч­ної роботи, в тому числі і в посиленні атеїстичного виховання.

З ХХІІ з'їзду партії настав третій етап у розвитку масового атеїзму, який триває і досі. Суть цього етапу виражено в Програ­мі КПРС, яка поставила завдання повного подолання всіх пережитків старого в сві­домості людей, в тому числі і релігійних.

У розвинутому соціалістичному суспіль­стві закономірно відбувається справжнє і повне звільнення всіх форм суспільної сві­домості від релігійного впливу, атеїстичні переконання дістають дедалі більше по­ширення.

Буржуазні фальсифікатори з особливим завзяттям роздувають вигадки про штучне й насильне насадження атеїзму, про пере­слідування за віру в нашій країні, навмис­но ігнорують марксистсько-ленінське вчен­ня про шляхи подолання релігії, теорію і практику наукового атеїзму. Науковий атеїзм принципово відкидав будь-які на­сильні методи боротьби з релігією не лише як неспроможні, але й як шкідливі, здатні тільки утруднити процес відходу від релі­гії. Неприпустимість примусових заходів у подоланні релігійних переконань випливає з марксистського розуміння релігії як фан­тастичного, спотвореного відображення дій­сності. Звідси — лише визволення від гні­ту соціальних сил і сил природи разом з поширенням знань про закони розвитку природи й суспільства ведуть до визво­лення від релігії. В соціалістичних країнах неухильно виконується ленінська вказівка про те, що боротьба проти релігії є ідей­ною боротьбою, що вести її слід шляхом пропаганди, шляхом освіти.

Розвиток масового атеїзму в СРСР суп­роводиться невпинним скороченням кіль­кості віруючих і все помітнішим знижен­ням рівня їх релігійності. Сьогоднішній ві­руючий в нашій країні — це людина со­ціалістичного суспільства, і соціалістичне буття неминуче позначається на його ду­ховному обличчі. Для багатьох віруючих релігія все більше стає справою зовніш­ньою, переважно побутовою, яка не зачі­пає глибоко їх почуттів і думок. Серед ха­рактерних рис більшості рядових віруючих вирізняються такі, як:

·        ослаблення чіткості релігійних уяв­лень, поверхове знання змісту віровчення як системи догматів, відсутність твердих релігійних переконань. Багато хто з них звертається до релігії лише в скрутну хви­лину, забуваючи про неї у повсякденному житті;

·        нерегулярне відвідування церковних богослужень (лише на великі релігійні свя­та). Переважають 1-2 відвідування на рік. Православні храми регулярно відвідує не більш як 10-15 процентів віруючих;

·        скорочення часу, присвячуваного молитві;

·        різкий занепад конфесіональної не­терпимості;

·        байдуже ставлення до багатьох об­рядів і ритуалів. Деякі з них: хресні ходи, освячення колодязів, житлових приміщень — зовсім забуті. Разом з тим деякі обряди та звичаї (хрещення новонароджених, від­співування, зберігання ікон у домі), пере­важно за традицією, тримаються досить міцно;

·        зниження вимогливості до дотриман­ня постів;

·        вивітрювання релігійного змісту ба­гатьох свят, які часто зводяться до зви­чайних гостювань без виконання культо­вих ритуалів чи бесід на релігійну тему.

Самі служителі культу визнають, що у значної частини сучасних віруючих про­відне місце займають не релігійні думки, а громадянські помисли і життєві турботи. В їх світогляді химерно переплітаються віра з невірою, релігійні погляди на світ з на­уковими уявленнями.

Соціалізм сам по собі не містить соці­альних основ, які породжували б релігій­ність, але й при соціалізмі ще зберігають­ся об'єктивні і суб'єктивні фактори, котрі зумовлюють живучість релігійних пере­житків.

До об'єктивних факторів живучості ре­лігійних пережитків слід віднести:

·        відставання суспільної свідомості від розвитку суспільного буття. На ступінь цього відставання великий вплив справ­ляє глибина старих ідей і поглядів, сила традицій. Релігійні традиції відіграють особливо консервативну роль, вони особли­во живучі, оскільки складались тисячоліт­тями й освячувались ім'ям бога. Е. Маркс указував, що традиція є могутньою кон­сервативною силою. «Традиції всіх мерт­вих поколінь, — писав він, — тяжіють, як кошмар, над умами живих» (К. Маркс і Ф. Енгельс. Тв., т. 8, с. 113);

·        вплив буржуазної ідеології. Апологе­ти капіталізму заінтересовані у підігріван­ні релігії в соціалістичних країнах як ідео­логії, протилежної марксизму-ленінізму і як засобу роз'єднання мас за релігійною ознакою, підриву монолітної єдності соціа­лістичного суспільства;

·        істотні відмінності між містом і се­лом, між фізичною та розумовою працею. Дослідження підтверджують, що релігій­ність серед сільського населення і пред­ставників фізичної праці помітно вища, ніж серед міського і людей розумової праці. Так, за даними досліджень 1976 року, на Чер­нігівщині серед віруючих-баптистів робіт­ники становили 8,5 процента, службовці 0,5, колгоспники - 22 проценти;

·        тяжкі наслідки минулої війни і страх перед загрозою нової. В. І. Ленін пи­сав: «Війна не може не викликати в масах найбурхливіших почуттів... Які є головні потоки цих бурхливих почуттів? 1) Жах і відчай. Звідси, — посилення релігії» (В. І. Ленін. Повне зібр. тв., т. 26, с. 272).

Із суб'єктивних факторів збереження ре­лігійних пережитків можна виділити такі:

·        недостатність освіти й культури у частини радянських людей. У нашій краї­ні зроблено небачено багато для розвитку освіти і культури трудящих. Радянське су­спільство — найбільш освічене. Видатним досягненням став перехід до загальної се­редньої освіти. Якщо в царській Росії 3/4 дорослого населення було неписьменним, то тепер понад 3/4 працівників, зайнятих у народному господарстві, мають вищу або середню (повну чи неповну) освіту, всіма видами навчання в країні охоплено більш як 95 мільйонів чоловік. Найчастіше в не­одержанні належної освіти винна сама лю­дина. В той же час було чимало причин, які заважали багатьом радянським людям оволодівати знаннями. За короткий істо­ричний строк нашій країні довелося вести три тяжких війни. Це гальмувало здійснен­ня завдань загальної обов'язкової освіти. А малописьменні люди не тільки важче звільняються від релігії, але й, будучи не­віруючими, легко підпадають під вплив ре­лігії;

·        вплив релігійної сім'ї. Цей канал ре­лігійні проповідники розглядають як голов­ний для збереження релігії серед підро­стаючого покоління, повчають віруючих батьків (нерідко вдаючись і до залякуван­ня) виховувати своїх дітей у релігійному дусі;

·        вузькість соціальних зв'язків, недо­статня соціальна активність частини ра­дянських громадян. Найбільше піддаються релігії особи, які не беруть участі у сус­пільно-виробничій діяльності — пенсіоне­ри, домогосподарки і т. д.;

·        зв'язок релігійних пережитків з ін­шими пережитками минулого: домостроїв­щиною, безвідповідальним ставленням до сім'ї, пияцтвом, бездушністю, неуважністю до людей, особливо коли людина опиня­ється в скрутному становищі. Партія орі­єнтує наше суспільство на рішучу бо­ротьбу з цими вадами. У переважної біль­шості громадян вони викликають не лише неприязнь, але й організовану протидію; 
·               недоліки науково-атеїстичної пропа­ганди.

Усі названі фактори мають минущий ха­рактер. Вони все більше усуваються в про­цесі руху до комунізму.

Могутні продуктивні сили розвинутого соціалістичного суспільства, гігантські до­сягнення у галузі науки і техніки дають змогу не тільки ефективно протистояти стихіям природи, запобігати їх руйнівному впливу, але й підпорядковувати їх інтере­сам суспільства. Видатними досягненнями у перетворенні природи були освоєння ці­линних і перелогових земель, здійснювана програма меліоративних робіт, створення великих водоймищ тощо. Широке викорис­тання досягнень науки приводить до того, що несприятливий вплив природних стихій уже не є глибокою причиною існування ре­лігійних пережитків при соціалізмі.

Формуванню особи, яка не потребує ре­лігійної втіхи, сприяє дедалі зростаюче за­доволення матеріальних і духовних потреб радянських людей.

Могутнім фактором утвердження масово­го атеїзму є радянський соціалістичний спосіб життя — органічна складова части­на нашого буття, що відображається у сві­домості. Спосіб життя як сукупність типо­вих форм життєдіяльності людини, класу, суспільства, зумовлених історичними кон­кретними соціальними умовами, неминуче позначається на характері суспільної та індивідуальної свідомості.

Радянський спосіб життя Л. І. Брежнєв виділив як один з головних підсумків шля­ху, пройденого нашою країною з часу пе­ремоги Великої Жовтневої соціалістичної революції. Колективізм і товариськість, згуртованість і дружба всіх націй і народ­ностей країни, творча праця на благо су­спільства, ідейно-політична єдність наро­ду, патріотизм та інтернаціоналізм — ці характерні риси радянського способу жит­тя — дедалі рішучіше витісняють релігій­ний індивідуалізм і замкнутість, песимізм і пасивність, ослаблюють релігійність ві­руючих, ведуть до неухильного відходу від релігії.

Рух радянського суспільства до кому­нізму супроводиться дальшим розвитком соціалістичної демократії, суть якої поля­гає в широкій участі трудящих в управ­лінні справами держави, суспільства. Ра­дянська держава заінтересована у залучен­ні всіх трудящих, у тому числі і віруючих, до активної громадської діяльності. КПРС виховує радянський людей у дусі господа­рів країни, причетності до всіх сторін жит­тя нашого суспільства, вчить, щоб кожно­му до всього було діло. Безпосередня участь у роботі місцевих Рад народних де­путатів, профспілкових організацій, орга­нів народного контролю, комісій сприяння, добровільних народних дружин, шкільних і студентських об'єднань і т. ін. розвиває соціальну активність людини, виробляє ус­відомлення нею суспільної значимості, людської гідності, несумісних з релігійною раболіпністю перед міфічним божеством.

Становлення і розвиток масового атеїз­му в соціалістичному суспільстві сприяє засвоєнню масами багатств матеріальної і духовної культури, науково-матеріалістич­ного світогляду, утвердженню у свідомос­ті трудящих комуністичних ідеалів і прин­ципів. Тим самим атеїзм виконує важливу культурно-ідеологічну функцію. Він ски­дає містичне покривало з культури і ста­вить її на службу широким масам трудя­щих. Він розкриває людині закономірності природи і суспільного життя, сприяє при­внесенню соціалістичної ідеології у свідо­мість мас.

У постанові «Про дальше поліпшення ідеологічної, політико-виховної роботи» ЦК КПРС, відзначаючи створення в розви­нутому соціалістичному суспільстві широ­ких можливостей для реалізації програм­них цілей нашої партії в галузі форму­вання комуністичної свідомості людей, ука­зав на необхідність посилення атеїстично­го виховання, підвищення відповідальності комуністів і комсомольців у боротьбі з ре­лігійними передсудами.

П. Чернейко