Стаття "Нам скоряється небо" в журналі «Войовничий атеїст» № 9 1962 року

До 105-річчя з дня народження К. Е. ЦІОЛКОВСЬКОГО

Костянтин Едуардович Ціолковський — основоположник і найпалкіший ентузі­аст космічної навігації, геніальний учений-самоук, творець теорії реактивного руху. Поряд з дослідженнями опору газів і рідин, створенням проектів двигунів і літальних апаратів (дирижабль, літак, ракета) в коло його інтересів входять астрономія та біоло­гія; його цікавлять такі питання, як власти­вості речовин і перетворення енергії, май­бутнє планети Земля та її мешканців, зро­стання влади людини над силами природи.

«Немає меж майстерності, знанню й мо­гутності розуму, - писав К. Ціолковський, — ...вони безперервно розширюються».

Світогляд Ціолковського - стихійно-ма­теріалістичний. Вихований змалку в релігій­но-християнському дусі, К. Ціолковський, однак, не став віруючим: «...мало не з 16 років порвав теоретично з усіма безглуздя­ми віросповідань», — згадує він у своїх автобіографічних записках.

Народився К. Е. Ціолковський 17 вересня 1857 року в селі Іжевському Спаського по­віту Рязанської губернії в родині лісника. Через недугу (втрата слуху) в школі не вчився. З чотирнадцятирічного віку взявся за самоосвіту, розширював і поглиблював свої знання.

Дитячі мрії про вільне ширяння в підне­бесній височині, навіяні народними казками і повістями фантастів, поступилися перед осмисленим устремлінням молодого сміли­вого розуму: «...стати ногою на грунт асте­роїдів, підняти рукою камінь з Місяця, створити рухомі станції в ефірному просто­рі, утворити живі кільця навколо Землі, Мі­сяця, Сонця, спостерігати Марс на віддалі декількох десятків верст, спуститися на його супутники або навіть на його поверхню...» І все це — заради дійсного, земного, а не примарного «потойбічного» щастя людини.

Але з точки зору релігії небезпечною, «крамольною» була навіть мрія молодого вченого, який передбачав і теоретично об­грунтовував штурм неба реактивними при­ладами (ракетами).

Представники «офіціальної» науки зне­важливо ставились до дослідницької робо­ти Ціолковського; йому доводилося за влас­ні кошти видавати наукові праці, будувати прилади, самотужки виготовляти й випро­бувати моделі. Обходячи цензурні перепо­ни, він дає своїй наскрізь пройнятій ате­їстичним духом праці «нейтральну» назву — «Дослідження світових просторів реактив­ними приладами». Основні його твори грун­туються на життєстверджуючій матеріаліс­тичній основі.

Тільки за Радянської влади наукова діяль­ність Ціолковського була заслужено оціне­на і знайшла справді всенародну підтримку.

В останнє десятиліття свого життя Кос­тянтин Едуардович неодноразово повер­тається до «божої проблеми», висловлюючи в різних аспектах своє негативне ставлен­ня до релігії, містицизму. У 1928 році ка­лузька газета «Коммунист» опублікувала за­пис бесіди з Ціолковським, озаглавлений «Віра в бога несумісна з наукою». В цій бесіді проводиться думка, що не можна, неприпустимо з наукової точки зору визна­вати існування якихось безсмертних над­природних істот.

В начерках популярних статей «Чи є бог?», «Афоризми безбожника» К. Е. Ціолков­ський проводить думку, що вся різноманіт­ність матеріалістичного світу — це не тво­ріння міфічного бога, а результат безпе­рервного розвитку Всесвіту.

Незадовго до смерті у своєму листі-за­повіті Ціолковський писав: «Всі свої праці по авіації, ракетоплаванню й міжпланетних сполученнях передаю партії більшовиків і Радянській владі — дійсним керівникам про­гресу людської культури. Певен, що вони успішно закінчать ці праці».

Вчений не помилився. Космонавтика — дітище Ціолковського — з теоретичної нау­ки перетворилась у практичну діяльність радянського народу по мирному освоєнню шляхів у Всесвіт. Перший у світі радян­ський штучний супутник Землі, запущений 4 жовтня 1957 року, епохальні польоти Юрія Гагаріна і Германа Титова, здійснені у квітні і серпні 1961 року, нарешті, перший груповий політ космічних кораблів «Во­сток-3» і «Восток-4», пілотованих Андріяном Ніколаєвим і Павлом Поповичем, — най­яскравіші свідчення торжества вітчизняної науки і самовідданої праці мільйонів будів­ників комунізму.