Як налаштувати доступ до наших книг на "Яндекс-Диску"?
Для цього встановіть додаток "Browsec" на свій браузер.

пʼятницю, 16 травня 2014 р.

Стаття "Докази буття бога" з книги "Кишеньковий словник атеїста" (1978)



Докази буття бога — богословські та ідеалістичні аргументи, за допомогою яких намагаються обгрунту­вати існування бога. Онтологічний доказ, висунутий Августином і Ансельмом, пізніше підтриманий в дещо зміненій формі Декартом і Лейбніцом, намагається вивести об'єктивно-реальне існування бога з поняття про бога як сукупності всіх досконалостей, у число яких повинно входити й існування. Космологічний до­каз історичними коренями сягає до Арістотеля і Ф. Аквінського, які вважали, що всякий рух має зов­нішню причину і, отже, поза світом повинен існувати першодвигун, завдяки якому світ приводиться в рух. Доказ від першопричини, будучи лише модифікацією аргументу від першодвигуна, виходить з того, що лан­цюг причин, які зв'язують явища природи, не може йти в нескінченність і тому існує першопричина, сама нічим не детермінована, яка і є богом. Лейбніц на­магався удосконалити аргумент від першопричини, твердячи, що всяка одинична річ у світі випадкова, вона може існувати, але може й не існувати. А оскіль­ки все в світі повинно мати, за Лейбніцом, достатню підставу, тому й Всесвіт має таку підставу поза його межами. Цією підставою, істотою, абсолютно необхід­ною, і є бог. Лейбніц лише в неістотних деталях видо­змінює аргумент, висунутий Ф. Аквінським у «Сумі проти язичників».

Діалектико-матеріалістична концепція розвитку роз­крила повну неспроможність спроб шукати джерело руху, розвитку матерії десь поза матерією і знаходити його в богові чи суб'єкті. Причиною руху як у природі, так і в суспільстві є єдність і боротьба протилежностей. Справжньою ж «кінцевою причиною», як це показав Ф. Енгельс, є загальна універсальна взаємодія, момен­тами якої виступають причина і наслідок.
Телеологічний доказ спекулює на існуючій доціль­ності в природі, що пояснюється нібито лише надпри­родними причинами. Починаючи з Дарвіна, біологія рішуче відкинула телеологічний погляд на рослинний і тваринний світ, розкривши природні причини, під впливом яких він живе і розвивається. Наука твердить, що доцільність у живій природі є наслідком боротьби за існування, а види рослин і тварин не перебувають у незмінному етапі: вони постійно еволюціонують.
Виходячи з абстрактних, ідеалістичних уявлень про добро і справедливість, Кант висунув т. зв. моральний доказ, в якому бог виступає як засновник і глава морального світопорядку. Історичний матеріалізм твер­дить, що норми моралі мають конкретно-історичний характер. Вони виростають як своєрідне відображення суспільного буття людей у принципах, які визначають обов'язки людини щодо інших людей і суспільства. Мораль має земне, а не божественне походження.
Багато богословів висувають волюнтаристський доказ: хоч людина здатна пізнавати світ, вона не всемогутня. Отже, існує щось абсолютно всемогутнє, тобто бог. Наука ж виходить з того, що хоч кожне дане покоління людей обмежене в своїй могутності над силами природи, але в принципі не існує ніякої межі зростання цієї могутності. Суперечність розв'я­зується в процесі безмежного пізнання людиною зако­нів об'єктивного світу і використання їх у практичній діяльності. Історичний доказ намагається переконати в існуванні бога шляхом посилання на те, що всі на­роди мають уявлення про бога.
Емоційно-психологічний доказ виходить з наяв­ності релігійних почуттів і настроїв у віруючих людей. Переживання присутності бога, твердять теологи, ніби­то доводять його існування і тому виключаюсь будь-яке логічне обгрунтування. Насправді такі посилання говорять лише про наявність у віруючих релігійних пере­живань, а зовсім не про реальне існування їх об'єкта.
Усі вказані докази містять внутрішні суперечності і не можуть бути аргументами для визнання істин­ності висновку. Тому кінець кінцем релігія не­змінно посилається на одкровення як джерело пізнан­ня бога.

Немає коментарів:

Дописати коментар