У боротьбі між атеїстичним і релігійним світоглядом,
не на останньому місці стоїть питання існування надприродного в нашому світі.
Релігії демонструють масу чудес, а атеїсти, засукавши рукави, описують
рукотворну природу цих явищ.
Живучи в країні, де на роль войовничого християнства
претендує православ'я, мені багато разів доводиться стикатися з аргументом на
користь православ'я, що полягає у згадці дива сходження Благодатного Вогню на
православний Великдень в Храмі Воскресіння (Храм гробу господнього).
Величезний Храм (див. схему) наповнений
людьми, а серед ротонди, над Гробом Ісуса Христа підноситься невелика каплиця (Кувуклія). У ній
тільки-но зачинився православний патріарх, щоб підносити молитви до бога і
чекати сходження благодатного вогню. Трохи далі від нього стоїть вірменський
єпископ, щоб передати виниклий вогонь, через спеціальні віконечка найманим
скороходам. Народ навколо з надією вдивляється у напівтемряву, лише зрідка
пітьму опромінюють спалахи фотоапаратів. Очікування триває 15-20 хвилин, і ось
вже перші пучки свічок стали з'являтися з вікон Кувуклії. Свічки підхоплюють
спеціально навчені скороходи і швидко розносять у різні куточки Храму. І ось
уже вогняна ріка заполонила увесь Храм. Вогонь з'явився на вулицях Міста,
переданий тисячам паломникам, які не потрапили всередину Храму.
У деяких вогонь горить сильним, синюватим полум'ям і
такий вогонь не обпалює перші 2-10 хвилин, поки полум'я не стане звичайного
розміру і звичайного кольору. Багато свідків бачать безліч блискавок, вогняні
сплески і кулі, навколо Кувуклії і в межах Храму. На цьому чудо закінчується, і
лише найбільш особливі паломники можуть ще кілька днів бачити сплески блискавок
і вогню у Храмі.
Давайте почнемо наше дослідження з глибини століть.
А що власне знаходилося на місці Храму в часи Ісуса?
Не будучи прихильним слухати переказ християн щодо цього, я звернувся до
історії Єрусалиму. Виявилося, що з початку правління Ірода (37-34 рр до н.е.),
на місці нинішнього Храму формується передмістя, причому Храм займає швидше
центральну частину передмістя. Про масштаби та щільність забудови цього місця,
можна судити з того, що вже у 40-41 році (тобто 8 років після смерті Христа),
передмістя починає обноситися стіною, тим самим стаючи повноцінною частиною
міста. Багато мужності потрібно римському прокуратору, щоб дозволити стратити і
поховати злочинців серед численних будинків і муніципальних споруд, так би мовити,
нетрадиційним способом.
Якщо ж ви не католик і не православний, то для вас
може бути цікавою інша, так звана "Істинна могила Ісуса", виявлена у
1883 р. Особливою популярністю вона користується у протестантів, яким не
дісталося своєї межі в Храмі Воскресіння. Я чув про могили Ісуса в Індії і
Японії, але це вже занадто далеко від міських стін Єрусалима. (схема)
Не минуло й 40 років після смерті Христа, як Єрусалим був
перетворений на руїни, майже всі мешканці покинули його, а в 135 р., на місці
Єрусалиму виникає провінційне Римське місто Елія Капітоліна. Що там могло
залишитися від печери могили Христа, мені важко зрозуміти, але в 325 р. Олена,
мати Костянтина Великого, знайшла гробницю Христа, Костянтин велів спорудити на
цьому місці першу церкву, будівництво якої було закінчене в 335 році. Найцікавіше
те, що могила опинилася під язичницьким Храмом, який дбайливо зберігав цю
святиню під своїм фундаментом. І на цьому фоні не дивним здається виявлення
поблизу від Храму всіх трьох хрестів з табличкою, що лежали, любовно укладені,
в одній з цистерн для водозбору. Майже 300 років!!!
Християнський світ радів. Перша церква була
перебудована в так звану "паломницьку церкву", включивши ряд
пам'ятних місць з життя Христа. Тут вже жадібність християнська перейшла всі
межі. На порівняно невеликій відстань один від одного розмістилися Голгофа,
могила Ісуса і в'язниця, де той чекав страти. Так що така близькість вражає не
тільки атеїстів, але і ряд віруючих, не всіх звичайно.
Радість християн час від часу затьмарювалася
руйнуваннями, спалюваннями і пограбуваннями Храму.
Можна було б пережити злодіяння невірних, але в наругу
Святинею Храму, не останню роль внесла постійна ворожнеча християнських
конфесій, які володіють тією чи іншою частиною Храму. Урвати більший шматок від
Храму, не пустити ворога на свою територію або влаштувати різанину в Храмі, для
посилення своїх прав - це і було атмосферою проходження чуда. Навіть
подейкують, що пожежа 1808 року стала наслідком цієї гризні християн один з
одним. Хоча мене, як атеїста радує, що вся ця метушня не через ревності до бога
або прагнення до істини, а в основі всього стоїть прагнення монополізувати це
прибуткове місце.
Тут доречно навести два спогади паломників 19
століття.
"Після прибуття каравану до Єрусалима,
поклонників розміщували по різних монастирях і оббирали порядком під виглядом
дотримання різних обрядностей. Ніхто з них цілу добу, а іноді й двоє, не смів
висунути носа на вулицю, не знаючи і не відаючи, що Єрусалим і Гроб господній
доступні щохвилини. Кожен думав, що все це замкнено у греків на ключ і без їх
дозволу, мабуть, бути не може. Зрозуміло, рвалися на волю всіма силами і були
щедрі. Звичайний, початковий внесок з кожного поклонника тягнувся, скільки нам
відомо, до 5 карбованців. Потім слідували менші внески, на дрібниці, коли
показувалося що-небудь особливе. На Йордан відправляли поклонників купою, у
супроводі найнятих патріархатом баші-бузуків, з єрусалимського гарнізону. Тут,
звичайно, нові пожертвування. На закінчення, який-небудь монах шепотів богомольній
старенькій, яка здавалася йому багатшою за інших, що "є нещодавно
відкритий чудодійний ключ, куди ще нікого не пускають, але... по знайомству
можна". Старенька почала благати: "Батюшка, чи не можна!" Її
відвели до ключа. Вона передавала про це потихеньку приятелькам, і ті
домагалися таким же таємничим шляхом до нової святині".
"Храм ще з вечора на суботу був оточений
турецькими військами і поступово наповнювався народом, що завчасно купували
собі місця, ціною від 50-ти копійок, на наші гроші, до 10-ти карбованців".
Загалом, гроші, нажива - все, як у людей.
Настав час поговорити про саме чудо.
Християни стверджують, що вогонь сходить від моменту
воскресіння і донині, але як це відбувалося, поки могила знаходилась під
язичницьким храмом, вони зазвичай не обтяжують себе роздумами. І все ж варто
вивчити свідчення християн в історичній їх послідовності. Як еволюціоністу мені
було приємно дізнатися, що диво у відповідності до законів природи і НТП
постійно еволюціонувало.
До кінця десятого століття вогонь сходив на одну
свічку, потім стали самозайматися кілька свічок, але чудо заховалося у
Кувуклії, від очей подалі. Час йшов, і у 1724-41 році з'явилися перші свідчення
про не обпалюючі властивості вогню. Приблизно до цього ж часу відносяться зміна
кольору вогню (яскраво червоного, як кіновар), до блакитного і вогонь вже
приходив не простим займанням, але численними намистинками вогню на ваті,
охайно розкладеної по всьому каменю надгробку. Хоча часом чудо відбувається і
старим, перевіреним способом. З моменту появи фотографії ми починаємо
зустрічати масові свідчення про безліч блискавок, світінь, вогняних куль під
час чуда.
А що ще чекати від розповідей людей, що бачили чудо в
напівнепритомному стані, змучених постом, багатогодинним (близько 2 десятків
годин) очікуванням без сну і нормальної їжі, з вдивлянням у темряву, і раптовій
зміні стану гальмування станом релігійного збудження?
Наведу уривки з двох свідоцтв.
"У цей момент я отримала удар по голові - як
з'ясувалося потім, заздалегідь розбитою пляшкою, і цієї розбитою частиною
пляшка встромилася мені у голову. Перед очима спалахнули блискавки, потім
з'явилося світіння, подібне до того, яке було при сходженні благодатного вогню
над храмом Гробу господнього . Почався кошмар."
"Так, ми були у храмі; я бачила спалахи світла,
як блискавок, але не розуміла, що це благодатний вогонь, я прийняла їх за
спалахи фотоапаратів. Я один раз побачила, як під куполом все освітилося
світлом, і тільки потім зрозуміла, що під куполом спалахнули "самі"
лампади. І люди, які на балконах стояли, у них теж самі собою запалилися свічки
від благодатних спалахів, від спалахів благодатного вогню. Це було так все
швидко, що я не зрозуміла, що це вже все.
Святійший патріарх передав благодатний вогонь, за
якісь секунди ми його отримали, наші свічки запалилися від цього вогню. І я
навіть подумала: невже це все?
(...)
І я так думаю: що ж це таке? Нічого не збагну. А потім
вже мені пояснили, що самі собою запалилися лампади під куполом. (...)
Але світло благодатне ніби знизу пішло від кувуклії.
Світло йшло знизу вгору. Це було перед тим, як святійший патріарх став
передавати вогонь з кувуклії.
(...)
Коли увійшов святійший патріарх у Кувуклію, з'явилися
спалаху. Вони такі миттєві, я подумала, це фотоспалахи. Але блискавок я не бачила,
тільки спалахи.
Мій чоловік все підряд знімав фотоапаратом.
Фотографував все".
Шкода, що не дивлячись на масові видіння та масові
зйомки чуда, в інтернеті неочікувано мало документальних свідчень подібних
явищ, а що є, видаються дурним жартом з боку християн.
Але, читаючи свідчення можна помітити, що чим більш
тверезо мисляча людина описує чудо, тим менше там залишається місця блискавкам,
вогняним кулям і т.п. явищам.
На цьому мені хочеться закінчити свою коротку нотатку.
А як же непекуче полум'я? Запитаєте ви. Я ж не
алхімік, а біолог. Ось вам рецепт, спробуйте. А мені лінь, але якщо хтось
візьметься, допоможу, чим зможу.
Холодне полум'я.
Холодний вогонь мають багато ефірів органічних і
неорганічних кислот. Зокрема, один з таких ефірів (етиловий ефір борної
кислоти) легко отримати вдома.
Інгредієнти:
- суха борна кислота, чайна ложка
- етиловий спирт, чайна ложка
- концентрована сірчана або соляна кислота, одна
крапля.
Все це міститься в блюдці, перемішується і злегка
підігрівається на теплій (щоб можна було тримати руку) водяній бані. Ефір
борної кислоти, що виділяється, можна підпалити (не тримаючи сірник близько до
блюдця, щоб не запалити спирт).
Ефір борної кислоти горить дуже об'ємним, злегка
зеленуватим полум'ям, яке не тільки не обпалює, але навіть не гріє відчутно, в
ньому спокійно можна тримати руку.
Температура горіння - це не фіксована величина, вона
залежить від концентрації ефіру в повітрі і умов теплообміну. В описі досвіду,
який можна зробити вдома, я привів метод, щоб побачити сам факт необпалюючого
вогню, де кількість ефіру дуже мала. У разі використання концентрованого ефіру
температура може бути набагато вищою.
(Євген Барсуков, кандидат хімічних наук. Переклад статті: http://www.skeptik.net/miracles/pasfire.htm)
Немає коментарів:
Дописати коментар