Як налаштувати доступ до наших книг на "Яндекс-Диску"?
Для цього встановіть додаток "Browsec" на свій браузер.

понеділок, 23 вересня 2013 р.

Стаття "Христос і літочислення" в журналі «Людина і світ» № 2 1970 року


Моя мати твердить, що Христос народився 1970 років тому І що літочислення ведеться з дня народження Христа. Чи так це? м. Київ.
В. СКРИПЕЦЬ

Шановний тов. Скрипець! У своєму листі до редакції ви порушуєте по суті два питання: чи Існував Христос як Історична особа, і що являє собою літочислення «від різдва Христового». Розглянемо ці питання.



1. Чи історична особа Ісус Христос?

На поставлене запитання наука дає негативну відповідь. Чому? Роз­берімось.
У жодному історичному творі то­го часу нема свідчень, що в такий-то час, такого-то року в Іудеї відбу­валися події, пов'язані з іменем Христа, що там жив і чудодіяв над­природний посланець Ісус, що, мов­ляв, хтось його сам бачив, чув його проповіді або що. Тимчасом від епо­хи, в яку, згідно з ученням церкви, нібито жив Христос, залишилось ба­гато різних документів, описів, трак­татів, книг, але жоден документ не згадує Ісуса Христа.
Буржуазні вчені не раз робили розкопки в Палестині, прагнучи зна­йти хоч які-небудь «рештки» земно­го існування Христа. Проте їхні старання були марні: жодних речових доказів вони не знаходили.
Та ось у 1947 році на березі Мер­твого моря в печері Іудейської пу­стелі було знайдено шкіряні сувої рукописів, у яких говорилося про якогось «учителя справедливості». Богослови та буржуазні вчені зді­йняли великий гамір з приводу цих знахідок. Вони поспішили оголоси­ти, що нарешті знайдено докази іс­нування Христа.
Одначе вони дуже поспішили: ви­явилося, що ці сувої написано на по­чатку І століття до нашої ери. Тоб­то, вони з'явилися за ціле століття до передбачуваного євангельського «різдва Христового» і не можуть свідчити на користь реального існу­вання Христа. Як видно із знайдених рукописів, уже в І столітті до нашої ери в Іудеї існувала релігійна секта есеїв. Есеї вірили, що якийсь «пра­ведний учитель» (ім'я його невідо­ме й не згадується) за свою пропо­відь наближення справедливого ла­ду був страчений, але незабаром повернеться, щоб судити людей.
Неважко зрозуміти: це вчення про «праведного вчителя», або «вчителя справедливості», перекликаєть­ся з легендою про Христа.
За часів, коли зароджувалось хри­стиянство, жило багато вчених і пи­сьменників — римських, грецьких, єврейських. До нас дійшли їхні тво­ри. Ці автори дуже цікавилися жит­тям Палестини, багато хто бував там. Проте ніхто з них: жоден істо­рик, жоден філософ, жоден пи­сьменник — не повідомляє про Хри­ста ані слова. Тимчасом усі вони бу­ли в курсі подій, що відбувалися, й писали не тільки про великих людей і значні події, а й про малозначні явища тієї епохи. Ось кілька прик­ладів, які свідчать не на користь історичності Христа.
В євангельських оповіданнях гово­риться, що в момент смерті Христа відбувся землетрус (Матф., 27, 54) і затемнення «по всій землі» (Лук., 23, 44). Римський філософ Сенека (помер у 65 році) та природозна­вець Пліній Старший (23—79 роки) жили в той час, вивчали явища при­роди і докладно їх описали. Але ні­хто з них і словом не згадує ні про Христа, ні про землетрус, ні про затемнення.
В Євангелії від Іоанна (6 гл.) роз­повідається про чудеса, які нібито здійснив Христос у Тіверіаді та її околицях.
У той час у Тіверіаді жив історик Юст, який описав усе, що відбува­лося в Палестині. Але Юст Тіверіад­ський зовсім не згадує ні про Хри­ста, ні про його чудеса, ні про його вчення. Кому не ясно, що таке мов­чання було б просто неможливим, якби Христос існував насправді?
Нема ніяких свідчень про Христа і його проповіді нової релігії також ні у філософа Філона Александрій­ського (помер у 54 році), ні в істо­рика Йосифа Флавія (37—105 роки). Адже у творі Флавія (написаному близько 90 року) перелічено най­дрібніші події того часу, що відбу­валися в Палестині. А про Христа — нічого.
Захисники християнства добре ро­зуміли, що мовчання Флавія підри­ває євангельський міф, і тому не посоромились піти на грубу фальси­фікацію. В другій половині ІІІ і на початку IV століть до його рукопи­су було вписано абзац про Христа. Проте навіть богослови вважають цей абзац пізнішою вставкою, зроб­леною рукою переписувача-христия­нина.
Цікаво відзначити, що Оріген, учи­тель церкви в III столітті, який ви­вчав Флавія, не знає вставки про Христа. Отже, цей додаток було зроблено вже після смерті Орігена (а він помер у 254 році). Вперше про цю вставку згадує церковний історик Євсевій Кесарійський у 320 році. Але ще в IX столітті в бібліо­теці константинопольського патріар­ха Фотія зберігався примірник тво­ру Флавія без цієї вставки.
Згадки про Христа і християн у римських істориків Таціта (близько 55—120 років) і Светонія (70—160 роки), а також у римського пи­сьменника і державного діяча Плі­нія Молодшого (62—після 113 рр.) не можна приймати всерйоз як по­казання свідків, адже все це писа­лося лише в II столітті нашої ери. Такі згадки свідчать тільки про по­ширення християнства в Римській імперії, але нічим не підтверджують історичності особи Христа.
Проти історичності Ісуса Христа свідчить також історія появи ново­завітної літератури. Її наукове до­слідження показує: уявлення про Христа змінювалися залежно від ча­су й місця виникнення легенд про нього.
В найранішому новозавітному тво­рі Одкровенні Іоанна Богослова, на­писаному в кінці 68 або на початку 69 року, про земне життя Христа не говориться нічого. Народження йо­го нібито відбувається на небі від небесної діви космічних розмірів, а сам він зображується у фантастич­ному вигляді: то як страшна істота, оточена чудиськами, драконами, то як семирогий і семиокий агнець, тобто ягнятко.
В кінці І — на початку II століття з'являються «послання». В них Хри­ста змальовано вже в людському вигляді й говориться, що його на­родила земна жінка, що він помер за гріхи, а потім воскрес. Але в жодному посланні (а їх налічується 21) не вказується, коли, як, де все це відбувалося, і нема ніяких подро­биць про життя Христа на землі.
Тільки в євангеліях, котрі з'явили­ся в середині II століття, вже ство­рено земну «біографію» Ісуса Хри­ста з багатьма подробицями.
Дивна річ: здавалося б, більш дав­ні християнські твори повинні збері­гати про Христа живу згадку й мі­стити більше подробиць. А насправ­ді виходить навпаки. Чим це пояс­нити?
Справа в тому, що спочатку в уявленнях віруючих Христос був не людиною, а невизначеною надпри­родною істотою. Але абстрактне уявлення про «спасителя» не задо­вольняло релігійних почуттів христи­ян. З часом ці уявлення доповню­ються й змінюються. Народна фан­тазія поступово надає образові Хри­ста «плоті й крові», наділяє його рисами людини, котра нібито жила на землі. Отже, розвиток уявлень про Христа йшов по лінії олюднен­ня божества. Звідси ясно, що дже­релом євангельських оповідань про Христа ні в якому разі не могли бу­ти «спогади» про якогось реально­го «основоположника» християн­ства.
Не зайвим буде зазначити, що на ранніх зображеннях, які з'явилися в II столітті, Христа малювали у ви­гляді ягняти або риби. Тільки в кінці VII століття Трулльський церковний собор ухвалив зображувати Христа у вигляді людини.
Легенди про Христа складалися в народі поступово. Вони доповнюва­лись, прикрашались фантазією лю­дей, поширювались у багатьох варі­антах. Євангелія і являють собою лі­тературно оброблений запис цих легенд з усіма їх розходженнями й протиріччями. Оці протиріччя й свідчать проти історичності Ісуса.
Візьмімо питання про народжен­ня Христа. Що написано про це в євангелії? У Матфея (гл. 2) розпові­дається, нібито Ісус народився при Іроді, царі іудейському. (До речі, Ірод царював протягом 36 років. В якому з цих 36 років народився Христос — не сказано) [1]. Боячись пе­реслідування Ірода, «святе сімей­ство» (Йосиф, вигаданий батько Хри­ста, і непорочна Марія з малям) утекли в Єгипет. Ірод нібито влаш­тував «винищення младенців». Тіль­ки через два роки Йосиф і Марія з малям повернулись до Галілеї в мі­сто Назарет.
У євангелії від Луки (гл. 2) розпо­відається зовсім інакше: нібито Ісус народився при Квірінії, правителі Сі­рії [2]. На восьмий день після наро­дження Ісусові начебто було зроб­лено обрізання, а на сороковий день його за звичаєм нібито поне­сли в єрусалимський храм. З храму родина попрямувала в Назарет, де Ісус і жив, мовляв, до 30-річного ві­ку. І ніякої втечі в Єгипет, і ніякого винищення младенців, згідно з Лу­кою, не було.
Що ж до євангелій від Марка та Іоанна, то обидва вони зовсім мов­чать про народження Христа й по­дії, з ним зв'язані. Більше того, в євангелії від Іоанна (гл. 1) говорить­ся про безпосередньо небесне по­ходження Христа, а не про народ­ження від діви Марії.
Таких протиріч у євангельських оповіданнях багато. Безстороннє вивчення всіх матеріалів «за» і «про­ти» переконує, що євангелія — кни­ги неісторичні, а отже, неісторична особа і головний герої їх — Ісус Христос.
За відвертим визнанням профе­сора Московської духовної академії М. Тарєєва, «євангелія не являють собою ні історії, ні матеріалу для неї; вони не можуть розглядатись навіть як літописні оповідання» [3].
Анатоль Франс писав: «Ісус — це лише ім'я, яке втілює мрію про ме­сію. Він ніколи реально не існував. Цим пояснюється неправдоподіб­ність розповідей про його життя».

2. Про літочислення

Понад п'ять перших століть хри­стияни не знали літочислення «від різдва Христового». В різних краї­нах вони дотримувались місцевого лічення часу. Існували літочислення «від створення світу», «від засну­вання Риму», «від перших олімпій­ських ігор», «ера Набонассара», «ера Діоклетіана» і т. д.
Відомо, що мусульмани і в наші дні користуються іншим літочислен­ням. Якщо в нас нині 1970 рік, то в Ірані, Іраку, Афганістані та деяких інших країнах Сходу — тільки 1349 рік.
Як же з'явилось літочислення, за котрим тепер 1970 рік?
Багато систем лічення часу в пер­ші століття християнства породжу­вали великі незручності.
Поява «християнської ери» зв'я­зана з іменем Діонісія Малого. Цей римський чернець у 241 році ери Діоклетіана складав так звану «пас­халію» (спеціальну таблицю для ви­значення часу святкування пасхи).
Оскільки християни вважали Діо­клетіана своїм найлютішим воро­гом і гнобителем, Діонісію спало на думку замінити «еру Діоклетіана» якоюсь іншою, котра має відношен­ня до християнства. Він запропону­вав лічити роки «від різдва Христо­вого». На основі цілком довільних фантастичних розрахунків Діонісій «обчислив» дату народження Хри­ста. Ця «подія» нібито відбулася за 284 роки до ери Діоклетіана. До цього числа Діонісій додав ще 241 рік ери Діоклетіана — вийшло 525 років, і чернець запропонував вва­жати, що саме стільки минуло «від різдва Христового».
Історична наука неспростовно до­вела: у Діонісія не було аніяких да­них про народження Христа. Всі євангельські «дати», на які він поси­лався, суперечливі й позбавлені будь-якої вірогідності. Безглуздість спроб встановити час народження Христа настільки очевидна, що на­віть багато богословів змушені це визнати. Так, коли в 1899 році на за­сіданні створеної при Російському астрономічному товаристві комісії по реформі календаря в Росії було поставлено питання про християн­ське літочислення, представник най­святішого синоду, професор цер­ковної історії В. Болотов, заявив, що проблема «року народження Хри­ста» зовсім нерозв'язна. «Науково рік народження Христа встановити неможливо, — сказав цей богослов. — Не можна подати на користь тієї чи іншої дати різдва Христового та­кі докази, які могли б витримати пробу наукової критики».
Слід зазначити, що літочислення «від різдва Христового», запропоно­ване Діонісієм Малим, було прийня­то не зразу. Воно приживалось ду­же повільно. Тільки в середині VIII століття його почали застосовувати в своїх циркулярах римські папи. Обов'язковим для всіх католиків стало воно лише в XV столітті, А в Німеччині та Франції літочислення «від різдва Христового» було вве­дено в XVI столітті, в Англії — у XVIII.
В Росії це літосчислення запрова­джено з ініціативи Петра І. «Заради кращої згоди з народами європей­ськими в контрактах і трактатах, — говорилось у спеціальному наказі Петра, — 7203 рік «від створення світу» належить вважати 1700 ро­ком «від різдва Христового».
В СРСР поки що користуються цим літочисленням, бо воно є за­гальноприйнятим у більшості країн. Але, заперечуючи існування Хри­ста, а отже, і його «різдво», ми на­зиваємо сучасне літочислення «на­шою» або «новою» ерою.
Таким чином, існуюче літочислен­ня цілком довільне і не зв'язане з якоюсь історичною подією.

П. Дарманський

Примітки

1. Ірод помер за 4 роки до н. е., тобто до народження Христа.
2. Квіріній був у Сірії в 6 році нашої ери.
3. М. Тареев. Философия евангельской исто­рии. М., 1903, стор. 10

Немає коментарів:

Дописати коментар